|
Алексей [31.03.2006 16:10] [ відповісти ]
Некрасиво, недостойно и совсем не демократично. Удивительно, ведь Вы, наверное, считаете себя демократом?
|
Алексей [31.03.2006 16:08] [ відповісти ]
Дорогие украинцы! С большим интересом наблюдаем ваши затянувшиеся выборы, которые слились в нечто единое и непроходящее. Все-таки, к сожалению, приходится констатировать, что осознания собственной государственности у народа и власти еще не произошло. Есть только митинговые страсти, которые никогда не приводили к рациональному и разумному развитию. Тотальный непрофессионализм, популизм и бесконечные призывы свято чтить некие наказы Майдана (оказывается, есть и такой правовой источник) - вот, к сожалению, характерные черты нынешней власти на Украине. Стоять с протянутой рукой и, при этом, пытаться плюнуть подающему в лицо - не очень достойное занятие. Или не бери, или не плюйся. Не очень понятно, в честь чего, собственно, кто-то должен финансировать авантюрные проекты из своего кармана? Это все равно, что придти в магазин и просить продать что-нибудь раза так в четыре дешевле. В случае отказа, можно писать гадости на стенах магазина или поставить палатку у входа. Желаю вам преодолеть подростковый период в становлении государственности и не пугать всех "сильным папкой, который сейчас выйдет и всем даст". Папка может и сам по попе надавать, что, собственно, периодически происходит. Причем на глазах изумленной мировой общественности. Ни одна власть не даст вам достаток, его можно получить не вопя на митингах, а конкретной работой для себя, для семьи. Удачи и процветания!
|
polkovnik [05.03.2006 10:09] [ відповісти ]
ПРОДОВЖЕННЯ ТЕМИ "Дві національні ідеї" і відповідь опоненту "Москалю" на форумі WWW.forum.fraza.com.ua
Звісно Вам не до вподоби ані право на особистість, ані право на інакомислення . Ви ще довго будете жити мірками поділу загального, мірками колгоспів, та реприватизацій. Адже навіть ота соборність України , про яку Ви тлумачите на всіх форумах для Вас - це загальний пиріг, від якого можна відкусити скільки завгодно. Чого Вам і Вам подібним є потреба в консервації України як унітарної держави ? ( унітарний - від лат. unitas - єдність) проста за своїм устроєм держава, у складі якої відсутні самостійні державні утворення і яка має тільки адміністративно-територіальний поділ.) Головна Ваша мета – це централізація влади і узурпація влади новомодними виборчими технологіями . Саме тому сутність соборності і унітарності для Вас полягає в тому, щоб поділити Україну кулуарним методом і саме тому політики домовляються ще до виборів про свою контрольовану територію. Так , брехливі політики говорячи про Соборність України, про унітарність держави мають зберігати за собою контроль над окремими територіальними комплексами сучасної України. Адже численні соціологічні опитування в один голос свідчать, що "Наша Україна" домінує на Заході, Блок Юлії Тимошенко – у центрі, а партія регіонів – в регіонах Януковича, тобто на cході і півдні. Логіка виборчої боротьби показує, що ніхто з цих трьох політичних китів не має наміру вийти за межі свого регіону без ризику втратити лідерство у ньому.
Тобто, шельмуючи федералізм в Україні політики насправді створюють політичну територіальну кланову мафіозність. І отаким чином розраховують на розширення своїх територій без врахування інтересів територіальних громад .
Щоб там не говорили, а елементи етнічного і регіонального поділу в Україні давно існують і поки що знаходяться у стані корупційно - кланових відношень, а не конституційних.
Справжня Соборність, тобто єдність українських етносів в Україні буде, коли східняки і західники дійдуть згоди про те, що вони дійсно різні у культурі і мові, але у сучасній етнічній українській спільності приречені на історичну асиміляцію, а тому повинні дуже обережно відноситись до духовних цінностей заходу і сходу і не нав'язувати насильно своє бачення і особисте психологічне відношення до подій, думок і релігії, а шукати розумові компроміси. Тому не тр**а грати на ідеї федералізму, як ідеї згубної для України. Ось побачите, ця ідея сколихне і охопить сяйвом етнічно-визвольної боротьби увесь схід України. І оці носії цієї ідеї, яких зараз викликає прокуратура по замовленню НУ, ще стануть національними етнічними героями, з іменем яких східні українці почнуть свою визвольну боротьбу від галичанської експансії. Адже ж всі давно погодилися, що Галичина давно пішла спочатку на Київ, а зараз на Схід України своєю мовною і культурною експансією, своїм надлишком людських ресурсів.
Нажаль теперішня галичанська перемога піррова - вона ніколи не буде сприйнята народом східної України, а тому опозиція у парламенті, яку створить партія "Регіони України" буде вже не просто опозицією владному режиму ( як це було у НУ), а сильним зерном, що проросте у визвольну боротьбу і справжню не бутафорську революцію в українському суспільстві. З такими речами тр**а обходитися обережно, адже національно-визвольна боротьба завжди безкомпромісна і кривава.
„Москалю”, погодьтеся щодо того чому зараз заговорили про федералізм в Україні - так тому, що порушуються права російськомовного населення і відбувається експансія далекої для східної України культури, мови, латинської абетки і т.д. Не поставало це питання ще зовсім недавно, коли Кучма лавірував з цих питань і не давав розгорітися пристрастям.
Якщо в Ющенко є мудрість глави нації , то всі ці питання можна вирішити двома-трьома законами про зміцнення регіонального самоврядування і виконання всенародного референдуму про створення двопалатного парламенту й обрання регіоном губернатора .
У такий спосіб можна запобігти повзучий антидержавний політичний олігархофедерализм.
Звичайно ж такі регіони як Західна Україна, Східна і Південна Україна, а також Крим повинні мати статус регіонів, у яких проживає етнічно відмінний народ і в цих регіонах можуть бути введені діловодство російською мовою . Від цього незалежність України не постраждає, зате заспокояться люди про безперспективність свого києворуського родоводу. І, звичайно ж, тр**а припинити дражнити людей скасуванням кирилиці і введенням нових не загальнонародних українських слів в українську мову. Так , Україні потрібна злагода і Соборність, але ж через індивідуалізм і самобутність та самокерованість українськими територіальними громадами . Згадайте референдум по цьому питанню, що не набрав затвердження Верховною Радою.
Цитую із інформації від ЦВК:
Кількість громадян України, які взяли участь у голосуванні з питання:
"Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатного парламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонів України і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституції України і виборчого законодавства?",
становить 29695380
Кількість громадян України, які голосували за схвалення зазначеного питання, - 24284220
Кількість громадян України, які голосували проти схвалення зазначеного питання, - 4994336
Кількість бюлетенів, визнаних недійсними, - 416824
4.4. Відповідно до частини сьомої статті 41 Закону України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми" зазначене питання вважається ухваленим громадянами, оскільки за нього було подано більшість (вісімдесят один цілих і шістдесят вісім сотих відсотка) голосів громадян України від числа тих, хто взяв участь у референдумі.
Таким чином 81 відсоток народу України хоче мати федеративний устрій в Україні вже давно , адже регіоналізація держави - це її федералізація по європейському принципу - і цей референдум може бути імплементований по цьому окремому питанню новим парла ментом..
Новий референдум принесе ті ж самі 80 відсотків голосів народу "ЗА" федералізацію України, бо недорозвинені стосунки центральної влади із регіонами призводе до тоталітарного управління в Україні і підкоренню силовими методами президентської влади інтересів регіонів, які йдуть всупереч розвитку цих регіонів. А на прикладі Колєснікова добре видно існуючи тоталітарні стосунки в Україні .
Сепаратизм і федералізм - це зовсім різні поняття і пора би зрозуміти владі, що народ це дуже добре розуміє!
Справжній полковник
|
polkovnik [05.03.2006 09:57] [ відповісти ]
Хто такий історичний українець і хто така історична Україна.
Донеччани, харьківчани, луганчани, дніпропетровці, і т.д на 100 відсотків праві, коли кажуть, що це їх земля і їх рідна мова -російська. Галичани ж - настирлива войовнича народність, яка прагне давно поглинути всю територію країни Україна.
Вони і самі того не розуміють, що вони продукт асиміляції інших культур в
древню руську культуру. А як би хто не казав в Києві завжди було руського
більше, чим українського, бо українська нація -молода нація, корені якої в
Києві, а не в Польщі, чи Литві.
Давайте проаналізуємо хто ж такі історичні українці і що таке історична Україна , а також хто ми - сучасні українці насправді є і чи була взагалі древня Київська Русь нашим витоком. Спочатку подивимося, чим відрізняється сучасна українська мова від сучасної російської, адже мова - то є історична книга творення національностей і націй. Лишимо
осторонь такі не дуже істотні в даному випадку ознаки - такі як манери вимови деяких звуків і констатуємо лише головне: основні відмінності полягають у тому, що в українській мові для позначення деяких предметів і понять застосовуються інші, несхожі на російські слова. От для прикладу декілька таких слів: випадок - случай, влох - итальянец, коштoвний - ценный,
дзьоб - клюв, затoка - залив, зухвалість - дерзость, чекати - ждать, неділя - воскресенье,
посада - должность...
Таких прикладів можна було б призвести дуже багато.
А звідкіля, із якого джерела і коли потрапили всі ці слова в українську мову і чому вони минали російську? Людині, що ставить наукову сумлінність вище національно-патріотичних або політичних розумінь, відповісти на це запитання неважко, адже відразу звертає на себе увага те, що майже усі специфічні українські слова, тобто ті, що відрізняють українську мову від російської , мають ПОЛЬСЬКЕ ПОХОДЖЕННЯ. От, скажемо, як звучать польською
мовою слова з перерахованого вище прикладу: wypadek, wloch, kosztowny, dziob, zatoka, zuchwalosc, czekac, nedziela, posada...
От що різнить українців від росіян : це більш ніж трьохсотрічне польське панування над відірваною південно-західною частиною колишньої слов'янської держави Російська земля (Русь, Київська Русь). Саме в цей історичний період, а не в допотопні часи, утворилися значні лексичні відмінності українських говірок від великоросійських.
Можна, звичайно, підвестися на шлях дуже "патріотичного", але з наукової точки зору абсолютно безглузде твердження, ніби і санскрит, і всі слов'янські, та й всі індоєвропейські мови відбулися від української, що Ной розмовляв, а Овідій писав вірші українською мовою і т.п., але давайте будемо не "патріотами", а реалістами.
А реальність, подобається вона або ні, полягає в тому, що декілька сторіч польського панування не могли не лишити суттєвого сліду в мові скореного народу. Якби наші мовознавці не відчували помилкового сорому перед цією об'єктивною історичною реальністю, вони легко могли б встановити етапи і темпи українізації слав'яноруської мови, адже тільки зовсім уже сліпий не бачить, що чим старше письмовий документ, тим менше його мова нагадує українську. Вони б зрозуміли, що українізація нашої мови відбувалася в часі так повільно і непомітно, що люди, що вже розмовляли на українській мові, що
сформувалася цілком, як і раніше вважали і називали її російською (руською).
Для того, щоб чітко усвідомити, чому українська мова поширилася переважно в сільський місцевостях, прийдеться пригадати деякі віхи нашої історії, починаючи з того моменту, коли землі колишньої Русі виявилися розірваними між татаро-монголами, литовцями і поляками. Південно-західна частина держави, що одержала згодом назву Мала Русь і потім Україна, виявилася спочатку під литовським, а пізніше під польським пануванням. "Руська
народність відразу ж потрапила в тяжку залежність від польської народності...
Ця Русь підкорилася польським законам, а, отже, і впливу польської культури.
Об'єднання з Польщею викликало глибокі зміни в життєвому укладі південноруського суспільства. Півленноруське населення краю майже цілком перетворилося в залежних, фортечних хліборобів... Самим характерним було те, що з Польщі на Україну навстіж розкрилися двері і сюди нахлинула шляхта, яка ще за два віки раніше повністю зполячила Галичину. На початку XVII сторіччя заселення України поляками так посилилося, що польські письменники називають її "видобутком польського плуга"
Таким чином, руський селянин виявився в повній залежності від польського пана. От саме з цього часу і почалося активне формування всіх тих характерних ознак, що поступово зробили нашу українську мову, що є відмінною від великоросійської мови.
Тому історичним українцем є києворуський народ, а не польський, що йшов на Київську Русь в якості загарбника Саме зполщену зґвалтовану частину Києворуської землі назвали Україною і тому історична Україна – це землі Київської Руси, зґвалтовані польськими загарбниками.
Галичина до того часу - початок 17 сторіччя - це була просто територія Польщі.
Згадайте, коли ділили до другої світової війни Європу, Сталіну сказали таке: „А при чому тут Львів? Львів ніколи не був в складі Російської імперії „ А Сталін відповів: „Так Львів не був , проте Варшава була!”
Тобто Львів, як центр Галичанської Культури ніколи не співіснував із росіянами і історичними українцями, а тому це культурне середовище чужорідне не тільки для росіян, але і для історичних українців, що мають витоки із Київської Руси.
Ніякої староукраїнської мови не було, а була старолитовська мова , в яку пізніше федеративна держава Річ Посполита внесла домінуючі елементи польської пануючої мови на теренах Речі. Саме тому ми можемо читати і розуміти польську мову, але поляки української не розуміють. Тому наші предки для них завжди були бидлом, точно так як
пізніше це розуміли москалі. Для поляків більш зрозумілою є російська мова, бо її вивчали у школах.
Є така наука соціолінгвістика, яка вивчає поняття мовної ситуації, обумовленої як сукупність форм існування мов регіональних, територіальних і соціальних діалектів, які обслуговують континуум спілкування у визначеній етнічній спільності або адміністративно-територіальному об'єднанні.
Як бачите мови народів на протязі історичного часу змінюються під впливом домінуючої мови. Так було і в Римській Імперії, так було і с формуванням мов і націй англійської, італійської , німецької, румунської і т.д.
Це всі розуміють, але деякі, в тому рахунку деякі майори чи опель-капітани втискують сучасну політику у історичний час і чомусь одні домінуючі нації і мови у процес формування української мови включають, а інші нації і мови, що домінували над історичним українським простором у пізніший, але такий же тривалий час -ВИКЛЮЧАЮТЬ.
Чим польська мова краща за московську? Адже і московська мова формувала
на протязі майже 400 років українську мову і українську націю.
Відповідь на це питання однозначне - тому що частина сучасної української території мала вплив Московії, а інша частина - ні. Саме тому я і кажу, що в історичному часі на сучасній українській території сформовано дві українські мови і дві українські нації - і це ФАКТ. Адже у якості основних характерних ознак нації, якими вона відрізняється від
інших соціальних груп, є історична категорія, що виникла під впливом суспільно-економічних відносин; Нація і мова являє собою форму свідомого соціального зв'язку населення на визначеній території; нації властива єдина літературна мова, що забезпечує участь мас у культурному житті і виникає з народної розмовної мови на основі економічного зв'язку мас у господарському житті. Нарешті, літературна мова нації обумовлює формування особливого психічного складу її представників, що виявляється в спільності культури і
колективній національній свідомості.
Тому я хочу Вам ще і ще раз сказати, що українці сходу і заходу різні не тому, що одні хороші, а інші навпаки, а тому, що так склалося історично, що для одних елементи русизму в мові і свідомості - це категоричне заперечення приналежності до нації, а у інших - це категорична обов'язковість приналежності до нації.
Справжній полковник
|
polkovnik [05.03.2006 09:52] [ відповісти ]
Шановний Вікторе Федоровичуї!
Мені дуже прикро, що думки щодо федералізації та така ідея нашого українського національного героя - Вячеслава Чорновола так ніхто і не наважується пояснити.
Чому його син -Тарас Чорновіл, якого я поважаю за його швидкий і конструктивний розум ніяк не збереться пояснити людям про мудрість його батька щодо джерельності та витоків української національної ідеї. Адже Тарас Чорновіл нікого не зраджував, а просто визрів до слів батьковської мудрості щодо відходу в Українгі від клановоолегархічного централізованого устрою Ця тема не дає мені спокою і ось із яких міркувань:
ДВІ НАЦІОНАЛЬНІ ІДЕЇ, ЯКА НАША?
Я хочу торкнутися головного питання про те, що Схід України повинен мати свою ідеологію і вона повинна бути історично справедливою та об’єднувати українську молоду національність на істинних витоках і початках, а не на австрійсько-угорській брехні. Зараз ми всі історичні українці відчуваємо як іде експансія на нашу землю чужої українцям не тільки культури , але і мови. Вчора тільки взнав, що ікра вже не ікра і вона не жіночого роду, а якийсь кав’яр – і таких слів як наживо, літовище і т.д стає все більше. Перекладений навіть Кобзар Шевченка і в нього внесено стільки спольщених слів, що якби встав Тарас із того світу, то не впізнав би власного твору . Із цього року навіть в атестаті зрілості немає оцінки із російської мови навіть у російськомовних школах чи коледжах.
І от тут нам історичним південно-східним українцям треба створити свою національну ідею і завдяки цій національній ідеї захищати свою культуру. Я Хочу звернутися до Тараса Чорновола, який сповідував і сповідує український націоналізм як поняття пріоритету національного над соціальним .
Експансія західноукраїнської культури на терени історичної України - це і є ота загарбницька політика, про яку так багато кажуть прибалти та західноукраїнці, але щодо до росіян, хоча самі більш цинічним шляхом розширюють свою політичну територію.
Знаєте, мені здається, що галичани, ні їхня сьогоденна нова влада ніяк не хочуть зрозуміти, що народ України" вже давно складається із багатьох етнічних національностей, тому сьогодні слово народ вживається як стійка соціально-етнічна спільність людей, що склалася історично на фундаменті спільних антропологічних особливостей і єдиної
етнічної долі, спільності мови, рис психічного складу й особливостей культури, частіше усього пов'язаних із спільністю території і економічного життя. Тому у східній частині України поняття про народ України містить у собі слов'янську соціально-етнічну спільність людей української і російської національностей , що склалася за 350 років спільної історичної долі і спільного економічного життя та на спільній території.
Західна Україна і особливо Галичина розвивалися в історичному часі окремо, тому була під впливом інших територій і іншого економічного життя, іншої етнічної долі, тому люди, що проживають на Галичині мають інші риси психічного складу й інші особливості культури (я не кажу гірші чи кращі, я кажу "інші" !), хоча західна Україна і східна мають спільну мову і спільні антропологічні особливості .(Мабуть із останньою тезою, щодо антропологічної
особливості можна посперечатися, адже навіть на перший погляд можна відрізнити кирпатого азіатське вилицюватого східняка від гостроносого галичанина із європейським обличчям. Винні мабуть татаро-монголи) :-)))
Із цього витікає, що привитий із дитинства НАЦІОНАЛІЗМ отим канадцям чи американцям українського походження - як ідеологія, що ставить у центр уваги свою націю (національність) і її проблеми, що віддає національному пріоритет перед соціальним, зовсім різний у східняків і у західників . Адже у дійсності ідеологія націоналізму, що розуміється як ідеологія захисту прав і свобод громадян своєї нації ( тобто народу), як захист мови, національної культури, звичаїв і навичок (традицій), сама по собі не містить нічого реакційного. ІДЕОЛОГІЯ НАЦІОНАЛІЗМУ СХІДНИХ УКРАЇНЦІВ І ЗАХІДНИХ УКРАЇНЦІВ РІЗНА , БО СХІДНЯКИ РОЗУМІЮТЬ СВОЮ НАЦІЮ І СВІЙ НАРОД ЯК СПІЛЬНІСТЬ УКРАЇНЦІВ І РОСІЯН, А ЗАХІДНИКИ РОЗУМІЮТЬ СВОЮ НАЦІЮ І СВІЙ НАРОД ЯК СПІЛЬНІСТЬ УКРАЇНЦІВ І ЄВРОПЕЙЦІВ І ХОЧУТЬ ВПРОВАДИТИ СВОЄ МИСЛЕННЯ І СВОЇ РИСИ ПСИХІЧНОГО СТАНУ НА ВСЮ УКРАЇНУ. ТАКА ПОЗИЦІЯ ВИКРЕСЛИТИ 350 РОКІВ СПІЛЬНОГО УКРАЇНО-РОСІЙСЬКОГО ІСТОРИЧНОГО ЧАСУ НЕ МОЖЕ ПРИВЕСТИ ДО БАЖАНОГО РЕЗУЛЬТАТУ, БО П'ЯТА ЧАСТИНА НАРОДУ ХОЧЕ НАВ'ЯЗАТИ СВОЮ ВОЛЮ ВСЬОМУ НАРОДУ в тому числі і через МОВНУ
РЕВОЛЮЦІЮ. Оце і є той націоналізм, який перетворюється в шовінізм, у розподіл усіх націй народу України на вищі і нижчі. Прислухайтесь що каже сьогодні діюча галичанська влада про російськомовних громадян України. У деяких сьогоднішніх керманичів націоналізм давно перетворився в ототожнення своєї нації як спільноти,
котрій уготована особлива місія, чим ВОНИ ВИПРАВДОВУЮТЬ НЕПОВАГУ ДО ІНШИХ
НАЦІЙ І НАРОДІВ (ОСОБЛИВО ДО РОСІЙСЬКОМОВНИХ ГРОМАДЯН В УКРАЇНІ), ВИПРАВДОВУЮТЬ СВОЮ АГРЕСИВНІСТЬ І ІНШІ НЕСПРАВЕДЛИВІ ДІЇ.
Сьогодні в Україні перемагає ідеологія ЗАХІДНЯКІВ і справа зовсім не в Януковичі чи Ющенкові. І той і інший мають свою маленьку батьківщину на землях історичної України , а не на Галичині. Але ж один із них сповідує ідеологію західників, а інший ідеологію східняків - і в експансії їх ідеологій на всю Україну криється теперішня і майбутня політична нестабільність в Україні. Адже як казав один поет : "Перекроить можна морду, но а душу -никогда) Як би ми не жили і навіть на рівні німців чи інших європейців завжди буде наша душа кликати у спогад минулого наших народів. Ніколи душа східного українця не відкриється від пісні Руслани під трембіти та звуки танцювальної угорської мелодії. В той же час най поважні урядові посадовці із західників завжди будуть обирати виконавців та мелодії типу "Разом нас багато"
Нас - південносхідних українців називають п’ятою колоною. А що таке "п'ята колона"? Якщо є життя цієї п'ятої колони" і йде тенденції до зростання такої етнічної меншини, (хоча російськомовні громадяни не є меншиною у східній історичній Україні ) то є політична територія , яку займають ці меншини. І не помічати це - як не помічати на тілі
єдиного організму якогось значного органу. Навіть якщо це і статевий
орган, як міднолобі нацжлоби називають російськомовних громадян - то це ще більш небезпечно не помічати , бо саме дітородному органу належить формувати здорове майбутнє нації.
І ще одне, політична територія української меншини із галичан уже досягла центру України і рухається на схід. Але ж українці із галичан - це не історичні українці і їх войовничість може не сприйматися тільки до певної межі.
Ідея парламентсько-президентської республіки виникла не завдяки ідеї українського націоналізму, а навпаки. Введення елементів федералізму при парламентсько-президентській республіці із введенням двопалатного парламенту - приведе до загострення економічних стосунків регіонів і схід просто може прийти до висновку спочатку об'єднатися із Автономною республікою Крим і створити із Одеської, Миколаївської, Херсонської, Дніпропетровської, Сумської, Полтавської, Харківської, Запорізької і АРК нову автономію Кримсько-східна автономна республіка. А потім до цієї
автономії приєднається уся інша історична Україна від Хмельниччини до Черкас, бо російська мова і тут відіграє в спілкуванні головну роль.
Таким чином буде існувати знову Галичина і Історична Україна. Тому не несіть мовою загарбницької мети територій - і тоді можна буде утримати соборність України. І пам'ятайте. що мова спілкування - це не просто символ держави, а середовище спілкування, яке утворює політичне середовище. Тому російська мова повинна мати статус офіційної у регіонах , де громадяни висловляться на своєму референдумі. Ніхто не просить Галичині користуватися російською мовою - як офіційною, але на історичній
Україні після майже 400 літньої асиміляції українського і російського народів - таке ставлення до російської мови обов'язкове, якщо у політиків є ціль на продовження формувати Українську незалежну державу.
Але ж ми дійсно люди, і маємо одне коріння, тому давайте дійсно краще жити у федеративній Україні, бо тільки через інтерес, через бізнес найдемо нормальне вигідне для обох сторін існування. Західники нажаль праві, щодо того, що межею між Заходом і Сходом є ота їхня історична річечка, що ділила історичну Україну із приєднаною силоміць Галичиною.. Але східняки праві в тому, що Україна повинна або виділити отой територіальний "непотріб" від України, або віддати по історичній приналежності. Хай живе автономна самостійність Західної України і Східної України. Так, Федералізм - це не сепаратизм і не шовінізм і тому хай живе автономна НДБР (Націонал-Демократична Бандерівська Республіка) Хай живе в їх мові польщизм, угорщенизм чи онімечченя , латинські літери і їх західна релігія. Хай живе Америка, Канада і Німеччина, де проживає велика сила західноукраїнського інтелекту і багато родичів західників.
Але ж хай живе Історична Україна і в ній і кирилиця, русизм і православна релігія! Хай живуть у українок великі перси, а у українців широкі шаровари, щоб було там що сховати, хай живе український гопак і пісні на мові Тараса Шевченка, хай живе велика дружба із Росією, де проживає велика сила від українського національного інтелекту і багато наших родичів. А Сепаратизм приходить туди, де не зуміли налагодити душевні стосунки народи, що живуть в єдиній державі. І цей сепаратизм є ніщо інше, як національно визвольна боротьба. Якщо Ви галичани критикують росіян за Чечню, то в своїй державі не тр**а робити того ж самого.
А щодо політика , який би став нашим національним керманичем аби захищати саме ту Історичну Україну, про яку мріяв батько- Чорновіл – то це може бути ніхто інший ніж його син ТАРАС ЧОРНОВІЛ. ТАРАС ЧОРНОВІЛ НІКОГО НЕ ПРОДАВАВ. ВІН ПРОСТО ЗРОЗУМІВ, ЩО НЕ Є УКРАЇНСЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ ОТОЙ ГАЛИЧАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ, ЯКИЙ ВИКОНУЄ НАКАЗИ США.
ТАРАС У СВІЙ ЧАС ЗБАГНУВ І НЕ ЗАХОТІВ БУТИ ІГРАШКОЮ В ЧУЖИХ РУКАХ, А ПОЧАВ ВЖЕ В ПІСЛЯКУЧМІВСЬКИЙ АКРІОД ВІДСТОЮВАТИ НАЦІОНАЛІЗМ ІСТОРИЧНОЇ УКРАЇНИ . – І ЗА ЦЕ ЙОМУ ВІД ВСІХ ІСТОРИЧНИХ УКРАЇНЦІВ І ПОВАГА , І ПОШАНА .
Ми - історичні українці повинні вже зрозуміти, що національна ідея - це ідея розвитку нації, яка склалася із різних національностей і історична Україна у нас одна – саме та, що вступала і виходила із Радянського Союзу, а не приєднана Галичина, яка мріє загарбати всю історичну Україну.
Це не розкол на схід і захід – це намагання поставити все на свої місця !
Не можна так жити, щоб у власній історичній Україні кожний її етнічний мешканець відчував себе чужим. Адже не ми – історичні українці чужі і п’ята колона, а нас разом із Вітчизною фактично покорили і загарбали через антиконституційний переворот . Конституційна влада повинна бути еволюційною, а не революційною. Після всякої революції колишня Конституція не діє – і ми це всі відчули.
Тому , шановні друзі, нам – історичним українцям, треба об’єднуватися і визволяти свою країну і свою державу нормальним демократичним шляхом – сказати на виборах „Ні” всім загарбникам історичної України і їх яничарам.!
Справжній полковник
|
Сергей [05.03.2006 00:11] [ відповісти ]
Имею твердую уверенность, что курс на Европу необходимо брать только после наведения порядка в собственной экономике. Мы не нужны Европе даром в таком состоянии разложения и упадка. Во-вторых, главными, я бы сказал - приоритетными направлениями сотрудничества, для Украины всегда были и остануться Россия и Белорусия, и попытки нынешней власти пугать народ "злими москалями" подразумевают под собой ни что иное, как вершину непрофессионализма.
|
Валерий [04.03.2006 00:17] [ відповісти ]
Истинно, необходимо иметь гордость духа и быть свободным. Однако необходимо всегда помнить, что духовнось, культура Украины и её будущее развитие напрямую зависит от единства и сотрудничества с странами СНГ, составляющими основу Единой России. Не партии, но Руси.
Будет в "доме" порядок, тогда и уважение, и успех на международной арене будет естественный. Пусть не форма, не партия, и даже не имя ведет, но духовные ценности, ИДЕЯ, программы, проекты, и, главное, вектор строительства. Сейчас эпоха объединения.Пусть же объединятся все, идущие к фокусу России. И не нужно стесняться и замалчивать этот вектор, умаление унижает. Будем высоко держать знамя нового Мира, знамя Киевской и Московской Руси!
|
Ветрова [05.02.2006 23:32] [ відповісти ]
Твердо надо придерживаться курса на Россию, а вместе с ней - на Большую Европу вместе с Россией. Иначе быстро окажемся под башмаком у США, как Западная Европа и новые восточно-европейские сателиты США.
|
Обговорення публікацій тимчасово недоступне.
|
|
| 
| 
| 
