Автограф чемпіона

Наше місто Артемівськ славиться не тільки сіллю, чудовим шампанським, металургійними заводами, але й гоночною трасою "Бахмутський шлях". Саме там я вперше побачила нинішнього Прем'єр-міністра, а в той час – голову Донецької обладміністрації Віктора Федоровича Януковича.

Я навчалася тоді в сьомому класі. У вихідний ми з подружками прийшли подивитися одне з найулюбленіших у нашому місті видовищ – перегони. Коли проходять швидкісні заїзди, вболівати за гонщиків збирається вся місцева молодь. Так було і того разу.

Пам'ятаю, з усіх машин, що брали участь у перегонах, я відразу виділила одну, яка залишила далеко позаду інших. Звичайно ж, захотілося побачити людину, котра так вправно і впевнено керувала нею на нашій трасі. Адже "Бахмутській шлях" легким не назвеш.

Першою прийшла саме та машина, за яку я вболівала.

Протиснувшись уперед, я побачила переможця. Зазвичай гонщики худорляві, маленькі. А тут з машини вийшов високий ставний чоловік. Він привітно посміхався і видався мені справжнім богатирем.

Хвилюючись, я простягнула руку, щоб привітати чемпіона з перемогою. А він, попри журналістів, які обступили нас, і колег-гонщиків, заговорив так, ніби ми знайомі все життя. Я попросила автограф, але навіть тоді не збагнула, що це був "сам Янукович!". Дізналася про це від знайомих, тільки коли відійшла.

Відтоді минуло п'ять років. Я стала студенткою, Віктор Федорович – прем'єром. Про нашу зустріч обабіч гоночної траси мені нагадує знімок, який надсилаю на ваш фотоконкурс. Мені всього сімнадцять, на жаль, я не зможу брати участь в президентських виборах цієї осені. Але, як тоді біля "Бахмутського шляху", вболіватиму за Віктора Януковича. Бажаю йому стати переможцем "президентського заїзду".