|
 
Газета "2000": "Домовляються лише з сильними"
03.10.2005, 09:54
Підписаний 22 вересня Меморандум про порозуміння між владою та опозицією підвів риску під періодом, який можна назвати інкубаційним в політичному організмі України. Під час відомих подій на Майдані в нього був введений збудник, і через 9 місяців організм відповідно відреагував на цю ін'єкцію. Зважаючи на вислів В. Януковича про "помаранчеву революцію" як про "плід, зачатий штучно", дев'ять місяців є досить промовистим відтинком часу.
Однак серед численних коментарів меморандуму не знаходимо спроб відповісти на ключове питання, яке значною мірою полегшує розуміння того, що ж відбулося насправді, а саме: чому Ющенко пішов на підписання цього документа з Януковичем? Що підштовхнуло до цього ризикованого кроку Президента? Адже і без підтримки "Регіонів" Єхануров набирав достатню кількість голосів – 239? Пояснення, що прем'єра обрали фракції і без участі кожної його все одно обрали б, задовольняє мало. Чому Ющенко не спробував запропонувати підписати меморандум не лише "Регіонам", а й, скажімо, комуністам, соціалістам, "НДП – "Трудовій Україні"? Втрати, так би мовити, були однаковими, що й у випадку Януковича, натомість здобутки у вигляді потенційних виборців для НСНУ на сході та півдні – як сказати...
В основі цього рішення шляхетна мета – об'єднати Україну. Народ не повинен вийти з парламентських виборів таким же роз'єднаним, як після виборів президента України.
Значну роль у справі підписання меморандуму відіграло й розуміння старої як світ істини – домовляються з сильним. Слабкому нав'язують свою волю.
Справді, позиції Януковича сьогодні можна вважати міцними. І пояснювати це розпадом провладної коаліції можна лише частково. Значно важливішим для Ющенка є спробувати з допомогою Януковича нейтралізувати вкрай негативні процеси в українсько-російських двосторонніх відносинах, спричинені політикоюТимошенко.
На нашу думку, саме російський фактор став визначальним при прийнятті рішення про підтримку ініціатив Януковича. Бо виходила вона від Партії регіонів, слід визнати, що ідея та момент для її втілення вибрані ідеально. З огляду на це можна припустити, що предметом переговорів між двома політиками були не лише постулати, вказані у документі, а й тема Росії.
На наступних парламентських виборах головною загрозою для президентської партії будуть політичні сили, які підуть за Тимошенко, єдиною протидією зростанню рейтингу колишньої соратниці може бути швидке оздоровлення економічної ситуації в державі. Лише за такої умови Ющенкові вдасться обмежити наполеонівські плани екс-прем'єра в'їхати до парламенту навесні наступного року, а то й швидше, на білому коні.
На тлі катастрофічного росту цін, падіння рівня промислового виробництва тощо Ющенкові та Єханурову необхідно негайно сіпнути за відповідну мотузку і відкрити купол антикризового парашута, щоб здійснити м'яку посадку вітчизняної економіки на більш-менш придатний майданчик, з якого й розпочинати захист своїх позицій від небезпечних атак Тимошенко. В іншому випадку гасло Юлії Володимирівни "Мій уряд був "на злеті", але мене вигнали, і у цьому причина усіх ваших бід" зведе славнозвісне "Так!" до рівня банального слогану.
Такою рятівною "мотузкою" є російський фактор, і тут Ющенкові без Януковича аж ніяк не обійтися. Насамперед необхідно негайно вмовити росіян не підвищувати ціни на газ. Як відомо, першим анонсованим закордонним візитом Єханурова буде візит до РФ.Новий український прем'єр, безумовно, матиме значно вищі шанси домовитися про щось у Москві, аніж його попередниця, яка зі зрозумілих причин так і не побувала в Кремлі у ролі глави уряду. Однак проблема у тому, що Єханурову доведеться домовлятися з росіянами не просто про "щось", а про речі дуже конкретні – про ціни на енергоносії. Якою буде відповідь Москви, залежатиме від того, з яким пакетом пропозицій від Президента України відбуде до Росії Єхануров.
А поле для маневру у Ющенка невелике, тому що головне питання, яке цікавитиме росіян, це навіть не ЄЕП.Схоже, що у можливість затягнути в нього Україну на тих умовах, які вигідні Росії та її союзникам, вона вже не вірить. Тому російське керівництво цікавитиме переважно, чи не переглядали у Києві свій зовнішньополітичний курс, спрямований на вступ до НАТО.Про це з Єхануровим не розмовлятимуть, але питання постане у жовтні під час візиту В.Путіна в Україну.
Ющенко у дуже скрутному становищі. Через певні обставини він не може вести з росіянами переговори стосовно ревізії зовнішньополітичних пріоритетів України або навіть пом'якшення умов їх реалізації. Це виключено, оскільки Президент є переконаним прихильником прозахідного шляху Києва і заручником сил, які привели його до влади.
У цій патовій для нього ситуації дуже важливою є поява третьої сили. Домовленості з нею Ющенко може пояснювати (і так воно і є!) тактичними причинами. Йдеться, очевидно, про внутрішньополітичні справи. Щодо зовнішньої політики – вона залишається нібито неозвученою, однак насправді присутня у переговорному процесі. Бо якщо в Україні існують політики, які влаштовують Росію, і вони можуть впливати на ті процеси в українському суспільстві, на які Ющенко не має монополії, – то це real policy, а не "зрада ідеалів Майдану".
Реальна політика відрізняється від спектакулярної тим, що відображає дійсне, а не бажане. Кардинал Рішельє, реалізуючи свою теорію "рації стану" (raison d'etat), говорив: "Людина є безсмертною, вічність чекає на неї в потойбічному світі. Держава не безсмертна, тому питання її вічності вирішується зараз, або ніколи".
Переймаючись виключно власною "рацією стану", Росія користується ослабленням США війною в Іраку і внутрішніми проблемами американців. Вона робитиме все, аби компенсувати свої втрати на пострадянському просторі, головно – щодо України та Грузії.
Проблема України в тому, що, на відміну від маленької Грузії, підтримувати яку для Америки не є непосильним тягарем навіть за умов нинішньої несприятливої ситуації, допомогти Києву уникнути економічної кризи Вашингтон не може. Бідна Грузія як жила за рахунок дрібної торгівлі та грошових надходжень від грузинів, які працюють за кордоном, так і живе. На цьому тлі ремонт доріг та фасадів будинків на центральних вулицях міст (в основному в Тбілісі) за кошти західних донорів створюють враження економічного поступу.
Україну це не врятує. Їй потрібен сталий економічний розвиток, забезпечити який на цьому етапі може лише тісний економічний союз з Росією. Якби це було не так, сьогодні не потрібно було б терміново посилати до Москви "гінця" і шукати способів, як домовитися з Кремлем про перенесення термінів переходу на світові ціни на енергоносії.
Саме тому Ющенку потрібен Янукович – політик, здатний сформувати в Україні нову конфігурацію влади. Якою вона буде, сказати поки що складно, однак що не моноцентричною – це напевно.
Лев ЗЕЛЕНГЕР, Нью-Йорк
Довідка про автора. Багаторічний співробітник мюнхенської редакції (в період "холодної війни") Радіо "Вільна Європа" – Радіо "Свобода", журналіст, нині живе і працює в Нью-Йорку.
Газета "2000" | |
|
| 
| 
| 
